Словник української мови (1937)/випрягати

by Борис Грінченко

◀ випручуватися

Словник української мови Борис Грінченко В випрягати

випрягатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випряга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́прягти, жу, жеш, гл. Выпрягать, выпрячь, отпрягать, отпрячь. Захтілося — запрягайте! відхтілося — випрягайте. Ном. № 4974. Як погано орати, то лучче випрягати. Ном. № 7305.