Словник української мови (1937)/випручуватися

by Борис Грінченко

◀ випручувати

Словник української мови Борис Грінченко В випручуватися

випрягати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́пручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (из рук, лап кого-либо). Випручавсь од того чорта, що мене ніс. Стор. МПр. 48.