Словник української мови (1937)/випурхнути
Зовнішній вигляд
◀ випурнати | Словник української мови В випурхнути |
випускати ▶ |
|
Ви́пурхнути, ну, неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко, я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. II. 20.