Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виринати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виринати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вирина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́рнути, ну, неш, гл. 1) Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вирнеш і з моря. Ном. № 18. Пірнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (об источнике). Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода. Мет. 147.