Словник української мови (1937)/виручати

by Борис Грінченко

◀ вируговувати

Словник української мови Борис Грінченко В виручати

вирушити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.