Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виручати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виручати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́ручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.