Словник української мови (1937)/вирій
| ◀ вирізуватися | Словник української мови В вирій |
вирікати ▶ |
|
Ви́рій, рію, м. Теплые страны, куда птицы улетают на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зимівлю. Стор. МПр. 167. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла. Мет. 211.