Словник української мови (1937)/вирікати

by Борис Грінченко

◀ вирій

Словник української мови Борис Грінченко В вирікати

вирікатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́ректи, речу, чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Ном. № 10744. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій… вирік: «Віддам». Г. Барв. 461.