Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/висмик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
висмик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́смик, ку, м. Возвышение на дороге. Не хочу багацько набирать, а то буде мені до Богуслава три висмики, то важко на коні. Каневск. у. Ум. Ви́смичок.