Словник української мови (1937)/високий

by Борис Грінченко

◀ висок

Словник української мови Борис Грінченко В високий

високість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Висо́кий, а, е. 1) Высокий. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящийся. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.