Словник української мови (1937)/висікати

by Борис Грінченко

◀ висіканка

Словник української мови Борис Грінченко В висікати

висікатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Висіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́сікти, січу, чеш, гл. Вырубать, вырубить, высечь. Ой як я схочу, терен висічу. Нп. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем. Грин. III. 587.