Словник української мови (1937)/витрачувати

by Борис Грінченко

◀ витратка

Словник української мови Борис Грінченко В витрачувати

витрачуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витра́чувати, чую, єш, сов. в. ви́тратити, чу, тиш, гл. 1) Истратить, израсходовать. Витратила все, що мала. Єв. Мр. V. 26. Було трохи масла, та вже витратила. 2) Губить, погубить, истребить.