Словник української мови (1937)/виходжуватися
| ◀ виходжати | Словник української мови В виходжуватися |
виходити ▶ |
|
Вихо́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. ви́ходитися, джуся, дишся, гл. 1) Вырастать, вырасти, взлелеяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. I. 150. 2) Оправляться, оправиться (от болезни), окрепнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став виходжуваться — нога гоїться. Змиевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. I. 207.