Словник української мови (1937)/вихрюватий
| ◀ вихруватий | Словник української мови В вихрюватий |
вихрякати ▶ |
|
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.
| ◀ вихруватий | Словник української мови Борис Грінченко В вихрюватий |
вихрякати ▶ |
|
Словник української мови — В
вихрюватий
Борис Грінченко
1937
Вихрува́тий и вихрюва́тий, а, е. 1) Обильный вихрями. Зима вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихруваті. К. Псал. 152.