Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вицілити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вицілити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́цілити, лю, лиш, гл. Попасть (при выстреле). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.