Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вицідити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вицідити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́цідити, джу, диш, гл. 1) Выцеживать, выцедить, нацедить. О слезах: заставить пролить. Потопи сих нових фараонів у тих сльозах…, що вони вицідили з очей вдовичих та сирітських. Св. Л. 302. 2) Выпивать, выпить. Вицідили вони самотужки глек слив'янки. Кв. II. 55.