Словник української мови (1937)/вичумакувати
| ◀ вичубити | Словник української мови В вичумакувати |
вичунювати ▶ |
|
Ви́чумакувати, кую, єш, гл. Заработать чумачеством. Нехай хто хоче чумакує! Не вичумакуєш собі такої веселості серед безкраїх степів. Г. Барв. 148.