Словник української мови (1937)/волок
| ◀ воложити | Словник української мови В волок |
волока ▶ |
|
Во́лок, ка, м. 1) Бредень. В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Чорний волок випив води ставок. Ном., стр. 299, № 316. 2) Веревка, с помощью которой тянут волами копны сена, бревна и пр. 3) Нерасколотый чурбан, бревно. Вх. Зн. 8. Ум. Волочо́к.