Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/волочільник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
волочільник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Волочі́льник, ка, м. 1) Работник, боронующий после посева. 2) = Волочі́нник. Желех.