Словник української мови (1937)/воліти
| ◀ волісь | Словник української мови В воліти |
волічка ▶ |
|
Волі́ти, лію, єш, гл. 1) Желать, хотеть. Сього року бездольного та і сеї зими воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволеньці поминати. Гол. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів би-м ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.