Словник української мови (1937)/воробець

by Борис Грінченко

◀ воробень

Словник української мови Борис Грінченко В воробець

воробиця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Воробе́ць, бця́, м. 1) = Горобець. Орел не пристає з воробцями. Ном. № 1033. 2) — тростяни́й. Пт. болотный воробей, Emberisa schoeniclus. Вх. Пч. II. 10.