Словник української мови (1937)/вороний

by Борис Грінченко

◀ воронець

Словник української мови Борис Грінченко В вороний

воронка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ворони́й, а́, е́. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Черный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. Вороне́нький.