Словник української мови (1937)/воронець

by Борис Грінченко

◀ вороненя

Словник української мови Борис Грінченко В воронець

вороний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вороне́ць, нця́, м. 1) Вороной конь. Ой дайте мені коня воронця, коня воронця і гострого меча. Мет. 339. 2) Напиток из водки с медом. 3) Раст.: а) Paeonia tenuifolia L. ЗЮЗО. I. 130; б) Spirala filipendula L. ЗЮЗО. I. 137.