Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/ворітця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
ворітця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ворітця́, тець, мн. 1) Ум. от ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.