Словник української мови (1937)/востаннє
| ◀ воспитатися | Словник української мови В востаннє |
восьмака ▶ |
|
Воста́ннє, нар. В последний раз. Востаннє глянула на діток, на брата.
Восьма́ка, ки, ж. Восьмерка в картах.
Восьмери́к, ка́, м. = Вісьмерик. Рудч. Чп. 158.
Восьмерня́, ні́, ж. Доска, получаемая при распилке древесного ствола на восемь частей. Сумск. у.
Во́сьмеро, числ. Восемь душ, штук.
Восьмерува́ти, ру́ю, єш, гл. Рассекать, разрезать на восемь частей. Літ з двадцять назад хоч би восьмерували, хоч би відчинили двері тієї куни, де ми сиділи, то не зворухнувся б з місця. Стор. I. 257.
Во́сьмий, а, е. Восьмой. Сім миль мосту, а на восьмій стоїть явір на ввесь світ славен. Ном., стр. 291, № 14.
Восьму́ха, хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельного участка, кварты и пр.).
Во́хра, ри, ж. Охра, желтая глина.
Во́чі, чей, с. = Вічі. Ном. № 10314.
Вочко́, ка́, с. Ум. от во́ко.
Вош и во́ша, ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Воши́вий, а, е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Вошко́вий, а, е. Ко вши относящийся. Вошко́ве зі́лля. Раст. Ononis hircina. Вх. Уг. 232.
Вошкопру́д и вошопру́д, да, м. Вшивец. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люди! — Ой коли ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. III. 686.
Вошкопру́дка и вошопру́дка, ки, ж. Вшивица.
Воща́, щі́, ж. Вощина. Медок у роток, а вощу у церкву. Ном. № 12394.
Воща́ний, а, е. Желтый, рыжий, по цвету подобный воску. О. 1862. V. Кух. 37.
Воще́чок, чку, м. Ум. от віск.
Вощи́на, ни, ж. Вощина.
Вощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Вощить.
Вощо́к, щка́, м. Ум. от віск.
Воюва́ння, ня, с. Ведение войны, война. К. МБ. II. 188. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. К. Псал. 127. Не кидав свого запорізького звичаю — воювання. Мир. ХРВ. 81.
Воюва́ти, вою́ю, єш, гл. Воевать. Коли б, боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Цар царя потугою воює. К. Бай. 26.
Воюва́тися, вою́юся, єшся, гл. 1) Воевать. Турецький царю, виїдь на війну, воюватися, муштруватися. Мет.