Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вівчарик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вівчарик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вівча́рик, ка, м. 1) Ум. от вівча́р. 2) Род игры на свирели. 3) Бекас. Закигикала над ними чайка… висвистував вівчарик. Стор. I. 126.