Словник української мови (1937)/відвалювати

by Борис Грінченко

◀ відвалювання

Словник української мови Борис Грінченко В відвалювати

відвалюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відва́лювати, люю, єш, сов. в. відвали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрезывать, отрезать. Відвалив криги кусень отакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.