Словник української мови (1937)/відгаль
| ◀ відгал | Словник української мови В відгаль |
відганяти ▶ |
|
Відга́л, лу и відга́ль, лю, м. Остановка, отдых, перерыв. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. I. 47. На відгалі. На досуге, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. I. 20. На ове́с нема́ й відга́лу. На овес постоянный спрос. Борз. у.