Словник української мови (1937)/відгонити

by Борис Грінченко

◀ відгомін

Словник української мови Борис Грінченко В відгонити

відгоріти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відго́нити, ню, ниш, гл. 1) = Відганяти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нежин. у. На сім дворищі… від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24.