Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відзірятися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відзірятися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.