Словник української мови (1937)/відзірятися

by Борис Грінченко

◀ відзігорний

Словник української мови Борис Грінченко В відзірятися

відзнака ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.