Словник української мови (1937)/відклоняти
| ◀ відклонити | Словник української мови В відклоняти |
відклонятися ▶ |
|
Відклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відклони́ти, ню́, ниш, гл. В свадебном обряде: заставлять, заставить новобрачных поклониться родителям, — это делает с женихом дружко, с невестой брат руками, обернутыми в платок или полотенце. Старосто, пане підстаросто! благословіть батькові й матері молодого князя (сестру) одклонить! Маркев. 108, 110. МУЕ. III. 106.