Словник української мови (1937)/відклонятися

by Борис Грінченко

◀ відклоняти

Словник української мови Борис Грінченко В відклонятися

відклякнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклон. Грин. III. 175. Молодий і молода молються спершу богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. III. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок поспішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.