Словник української мови (1937)/відличка

by Борис Грінченко

◀ відлити

Словник української мови Борис Грінченко В відличка

відличний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відли́чка, ки, ж. Знак, которым отмечают, отметка. Дружки, як молодому пришивають квітку (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.