Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відлуплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відлуплювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.