Словник української мови (1937)/відлуплювати

by Борис Грінченко

◀ відлупити

Словник української мови Борис Грінченко В відлуплювати

відлуплюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.