Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відпадати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відпадати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпада́ти, да́ю, єш, сов. в. відпа́сти, паду́, деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. III. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположение. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.