Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відпрягати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відпрягати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпряга́ти, га́ю, єш, сов. в. відпрягти́, жу́, же́ш, гл. Отпрягать, отпрячь. Відпрягли коней. Стор. II. 97.