Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відскакувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відскакувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відска́кувати, кую, єш, сов. в. відско́чити, чу, чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у. 3) Відско́чити від сло́ва. Не исполнить данного слова, не сдержать обещания. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.