Словник української мови (1937)/відтовкувати

by Борис Грінченко

◀ відтобурчити

Словник української мови Борис Грінченко В відтовкувати

відтоді ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толчением. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.