Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відтобурчити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відтобурчити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.