Словник української мови (1937)/відтобурчити
| ◀ відтіль | Словник української мови В відтобурчити |
відтовкувати ▶ |
|
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.
| ◀ відтіль | Словник української мови Борис Грінченко В відтобурчити |
відтовкувати ▶ |
|
Словник української мови — В
відтобурчити
Борис Грінченко
1937
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.