Словник української мови (1937)/відтіль
| ◀ відтів | Словник української мови В відтіль |
відтобурчити ▶ |
|
Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.
| ◀ відтів | Словник української мови Борис Грінченко В відтіль |
відтобурчити ▶ |
|
Словник української мови — В
відтіль
Борис Грінченко
1937
Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.