Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/візир

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
візир
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́зир, ра, м. Визирь. Іде султан, покинувши в дивані башів та візирів широкомовних. К. МБ. XII. 269.