Словник української мови (1937)/вінок
| ◀ віно | Словник української мови В вінок |
вінувати ▶ |
|
Віно́к, нка́, м. 1) Венок. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Девство, девственность. Загуби́ти віно́к. Потерять девственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп. 3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетом луковиц. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. Віно́чок.