Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вірутник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вірутник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Віру́тник, ка, м. = Вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільною з них десятиною. К. (Правда. 1868. 144).