Словник української мови (1937)/вітати
| ◀ вітання | Словник української мови В вітати |
вітер ▶ |
|
Віта́ти, та́ю, єш, гл. 1) Приветствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? розпитує. Рудч. Ск. II. 208. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостей вітати, а моїм пером листи писати. Мет. 330. Тоді стали його вітати медом склянкою і горілки чаркою. Дума. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. Шевч. 4) Заходить. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757.