Словник української мови (1937)/віщо

by Борис Грінченко

◀ віщівник

Словник української мови Борис Грінченко В віщо

віщовий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́що, мест. Винит. падеж от що, употр. после предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо'зна й за віщо. Ном. № 3514.