Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/віщівник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
віщівник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Віщівни́к, ка, м. Вещун, предвестник. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Гол. I. 170. Ум. Віщівничо́к.