Словник української мови (1937)/гала
| ◀ гал | Словник української мови Г гала |
галабурда ▶ |
|
Гала́, меж. 1) = Гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. III. 88. 2) Гайда! Сів на коня та й гала на той плац. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 3) Піти́ гала́ світа. = Світ-за-очі піти́. См. Світ. Щоб ти пішов круга̀ світа та гала̀ світа. Ном. № 3677. Забіжи гала світа. Чуб. VII. 575. 4) Припев. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.