Словник української мови (1937)/галка
| ◀ галівник | Словник української мови Г галка |
галман ▶ |
|
Га́лка, ки, ж. 1) Галка, клуша, Corvus monedulus. Ой полети, полети, да чорная галко, да на Дін риби їсти! Мак. (1834). 128. Чорний, як галка. Ном. № 13152. 2) Небольшой шар, шарик. Стоїть палка, на їй галка. Ном., стр. 296. Га́лки кла́сти, ки́дати. Баллотировать шарами. Каменец. у. 3) Мушка́тна га́лка. Мускатный орех. 4) Род хороводной весенней игры. Маркев. 73. Ум. Га́лонька, га́лочка.