Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/галівник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
галівник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Галівни́к, ка, м. 1) Канат, которым тянут паром. Каменец. у. 2) Работник, тянущий судно, бурлак. Черк. у. См. Галювати 1.