Словник української мови (1937)/гарман
| ◀ гарма-дарма | Словник української мови Г гарман |
гарманити ▶ |
|
Гарма́н, ну, м. 1) Ток, где молотят хлеб катком или возя по хлебу повозку с тяжестью; также и хлеб, разложенный на току для такой молотьбы. Сиділи у хаті, поки дощ пішов, залив їх гарман, а вони усе убуваються. Вони тоді до нього, аж його вже половина у яру. Грин. I. 188. Наслали… гарман, погарманились трохи, а то оставили на завтра. Грин. I. 87. 2) Ходи́ти в гарма́ні (о лошадях). Молотить. Цих коней не можна брати, бо вони в гармані тепер ходять.