Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гарма-дарма

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гарма-дарма
Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́рма-да́рма, нар. Напрасно, без всякого повода. Напався на мене гарма-дарма. Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна. Нп.